Батькам

Шановні батьки! Сподіваюся, вам буде  корисним матеріал "Карантин з користю: ідеї для батьків і дітей"

https://drive.google.com/file/d/1DNfAlQCpiE996bF-nEZ7osTvkFF7uX7t/view?usp=sharing

Шановні батьки! Пропоную до вашої уваги.

Шановні мами і тата! Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

1. Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об’єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.  
2. Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.  Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.  
3. Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її. 
4. Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.  
5. Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була.
6. Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку. 
7. Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність.  
8. Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.  
9. Будьте терплячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.  
10. У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.  
11. “Хто старе поминає, той щастя не має”. Згадуйте це прислів'я тоді, коли маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона колись скоїла.  
12. Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.  
13. Пам'ятайте! Хвала повинна бути об’єктивною!

Любіть свою дитину, незважаючи ні на що! 

Колекція мотиваторів до Міжнародного дня щастя.

Шановні батьки, просимо  Вас прийняти участь в анкетуванні, перейдіть будь ласка по ссилці та зоповніть анкету. Дякуємо за співпрацю! 

https://docs.google.com/forms/d/1R96FA92BgeE0MrqZhAN1OKwpH14G4HaBPGnQBV3RUwg/edit

Вплив сучасного інформаційного простору на фізичне та психічне здоров’я дитини.

Інформаційний простір: друг чи ворог?

Відомо, що новітні комп’ютерні та інформаційні технології суттєво впливають на життєдіяльність дитини та розвиток її мозку. Вчені висувають припущення, що збільшення обсягу інформації і прискорення її обробки людиною може згубно вплинути на розвиток розумових здібностей.

На даний момент є небезпека того, що діти поступово переходять на

підтримання мозкової активності технологічними засобами прогресу, опрацьовуючи інформацію, яку черпають з глобальної інформаційної бази - інтернету. У свою чергу, у дитини в подальшому скорочується кількість інноваційних ідей і самостійних розумових процесів.

Соціальні мережі сприяють тому, що з часом, діти перестають відчувати бажання спілкуватися в реальному світі з реальними людьми, звикаючи жити у власному мікросвіті з присутністю тільки віртуальних співрозмовників. Гаджети одночасно підтримують і порушують духовний та емоційний зв'язок між людьми.

Але все ж ера інформаційних технологій наступила, і людство не зможе відмовитися від її благ в силу динамічного росту і прагнення до тривалого, комфортного і безпечного життя. Тому необхідно усвідомити, що розвиток або регрес людської цивілізації за допомогою інформаційних технологій залежить від кількості позитивних чи негативних форм впливу цих технологій на життєдіяльність суспільства.

Вплив інформаційних технологій на психічне та фізичне здоров’я дитини.

     Поширеність  хвороб  серед дітей за останні роки зросла. Серед них є хвороби нервової системи та розлади психіки і поведінки. Така ситуація відбувається на тлі прогресуючого впровадження технічних засобів: комп’ютерів, мережі Інтернет, мобільних телефонів, які стають невід’ємними компонентами життя та змінюють фізіологічні умови існування дітей і можуть сприяти розвитку різних захворювань.

Головним джерелом несприятливого впливу на здоров’я користувачів персональних комп’ютерів є монітор. Поряд із ергономічними параметрами: знижений контраст зображення, дзеркальні бліки від екрану, мерехтіння зображення, небезпеку становить електромагнітне випромінювання. До його біологічної дії найбільш чутливими системами організму є нервова, імунна, ендокринна та статева.  Підвищений ризик розвитку захворювань мають діти  - саме вони переживають період активного росту, становлення ендокринної, нервової, серцево­-судинної та інших систем.

Тривале сидіння за комп’ютером викликає зміни у функціонуванні дитячого організму. Характерним є отримання непотрібної інформації, яка «перевантажує» мозок та пам’ять дитини і призводить до розумової втоми та порушення уваги. Внаслідок нервово-­емоційної напруги швидко розвивається перевтома, що провокує головний біль. Може виникати шум у вухах, запаморочення, нудота. Неконтрольоване у часі спілкування із комп’ютером на тлі перевтоми призводить до розладів сну, метушливості у поведінці, порушення пам’яті.

Вимушена поза з нахилом уперед під час комп’ютерних ігор вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа дитини і призводить до звуження її грудної клітки, що відбивається на заповненні шлуночків серця кров’ю і серцевому ритмі.

Також, на фоні тривалого перебування за комп’ютером можуть виникати статеві порушення, пов’язані зі зміною регуляції з боку нервової та нейроендокринної систем.

Вплив інформаційних технологій на особистість дитини.

Дозована та спрямована робота на комп’ютері має багато позитивних якостей, особливо на етапі пізнання світу, формування корисних навичок. Дитина отримує великі можливості для всебічного саморозвитку, освіти та розширення комунікативних зв’язків. Але, як не парадоксально, ці надбання призводять до зниження моральних якостей дитини, пам’яті та уваги; розвитку ізольованості від оточуючих. У «комп’ютеризованого» покоління відмічаються зміни фундаментальних духовно­-культурних засад, понять і уявлень, а інтелектуальний розвиток відбувається в іншому соціально-­часовому вимірі. Інформаційні технології чинять гіпнотичний вплив на інтелект та духовність, а комп’ютерні ігри здатні довести до повного змішування реального та віртуального світу.

Отже, гармонійний розвиток особистості і високий рівень психічного здоров'я будуть забезпечені лише тоді, коли людина з дитинства житиме і розвиватиметься в умовах сприятливого психогігієнічного інформаційного середовища.

Значення сімейного виховання у формуванні особистості дитини.

Сім'ю по праву можна назвати школою почуттів дитини, тому що спостерігаючи за взаємовідносинами дорослих, дитина набуває морально - емоційного досвіду. У спокійній обстановці і вона спокійнийа. Так як . дитина за своєю природою активна, допитлива особистість, яка легко засвоює все, що бачить і чує, то їй так само ж легко передається і настрій дорослих. Перш за все в сім'ї повинна бути нормальна сімейна атмосфера - це усвідомлення батьками свого обов'язку і почуття відповідальності за виховання дітей, заснованого на взаємній повазі батька і матері, постійної уваги до навчального, трудового та суспільного життя в розумній організації відпочинку, в участі в спортивних і туристичних походах, в спільних прогулянках, читанні, прослуховуванні музики, відвідуванні театру і кіно.

Створенню високоморальної атмосфери в сім'ї сприяють сімейні традиції, міцні підвалини і принципи. До них відносяться проведення громадських і сімейних свят з нагоди дня народження дорослих і дітей. Підготовка дітьми і дорослими подарунків, вручення їх при особливому емоційному підйомі створюють ту атмосферу урочистості, радості і щастя, яка формує духовну культуру, «цементує» сім'ю як колектив.

Успішним виховання в сім'ї буде при дотриманні чіткого режиму дня для дітей. Режим дня включає весь розпорядок дня дитини протягом доби - час на повноцінний сон, упорядкований прийом їжі, на всі види праці та відпочинку.
В дошкільному віці основним видом діяльності дитини є гра. Ситуації для ігор дитина бере з життя. Мудрість батьків полягає в тому, щоб непомітно підказувати малюкові, як повинен вчинити в грі герой (головна дійова особа). Тим самим вони привчають його розуміти, що добре, а що погано, які моральні якості цінуються і поважаються в суспільстві, а які засуджуються.
Також, велика роль відводиться сім'ї в трудовому вихованні. Діти безпосередньо залучаються до побутової праці, вчаться обслуговувати себе, виконувати посильні трудові обов'язки, допомагаючи батькові, матері. Від того, як буде поставлено трудове виховання дітей ще до школи, залежить їх успіх в навчанні, а також в загальному трудовому вихованні. Наявність у дітей такої важливої якості особистості, як працьовитість, є хороший показник їх морального виховання.
Особливе місце у вихованні дитини в сім'ї слід відвести читанню. У дошкільному віці дитина особливо любить слухати казки, які їй читають дорослі, розповіді з життя людей і тварин. З книг вона дізнається про хороших людей, про їхні справи, дізнається про життя тварин, та рослинах. У казці перемагає завжди сильна, спритна, справедлива, чесна і працьовита людина, а зло і погані вчинки караються людьми і суспільством. Слухаючи казку, дитина не залишається байдужою до долі героя вона переживає, хвилюється, радіє і засмучується, тобто у неї формуються почуття, та поступово зароджується інтерес до книги.
Таким чином, можна зробити висновок, що сім'я - це перша школа дитини. У сім'ї дитина вчиться поважати старших, піклуватися про людей похилого віку та хворих, надавати посильну допомогу один одному.
Важливою умовою успішного виховання дітей є єдність вимог, що пред'являються до дітей усіма членами сім'ї, а також єдині вимоги до дітей з боку сім'ї і навчального закладу. Відсутність єдності вимог між навчальним закладом та сім'єю підриває авторитет педагога і батьків, веде до втрати поваги до них. Виховання авторитетом - дуже значуща форма виховання дитини. Батько і мати в очах дитини повинні мати цей авторитет. Часто доводиться чути питання: що робити з дитиною, якщо вона не слухається? Ось це саме «не слухається» і є ознака того, що батьки в очах дитини не мають авторитету. Але авторитет буває і помилковим.

Види помилкового авторитету батьків:
Авторитет придушення. Найбільше таким авторитетом страждають татусі. Якщо батько завжди ричить, завжди сердиться, за кожну дрібницю вибухає громом, при кожній зручній і незручній нагоді хапається за ремінь, кожну провину дитини відзначає покаранням, - то це і є авторитет придушення. Такий батько тримає в страху всю сім'ю. Він нічого не виховує в дитині крім жорстокості, привчає дітей подалі триматися від батька, викликає дитячу образу і боягузтво.
Авторитет чванства. Це особливий вид шкідливого авторитету. У кожної людини є свої заслуги. Але деякі люди вважають, що вони - самі заслужені, найважливіші діячі, і показують цю важливість своїм дітям. Удома вони тільки і роблять, що тлумачать про свої достоїнства. Буває дуже часто, що, уражені таким видом батька або матері, діти починають вести себе також.
Авторитет педантизму. В цьому випадку батьки впевнені в тому, що діти повинні кожне батьківське слово вислуховувати з трепетом, що слово їх - це святиня. Свої розпорядження вони віддають холодним тоном, і раз воно віддано, то негайно стає законом. Такі батьки найбільше бояться, як би діти не подумали, що тато помилився, що тато людина не твердий. Життя дитини, його інтереси, його зростання проходять повз таких батьків вони нічого не бачать, окрім своєї влади в сім’ї.
Авторитет резонерства. У цьому випадку батьки буквально заїдають дитяче життя нескінченними повчаннями і повчальними промовами. Замість того щоб сказати дитині кілька слів, може бути, навіть в жартівливому тоні, батько саджає його проти себе і починає нудну і набридливу розмову. Такі батьки впевнені, що в повчаннях полягає головна педагогічна мудрість.
Авторитет любові. Це у нас найпоширеніший вид помилкового авторитету. Багато батьків переконані: щоб діти слухалися, потрібно, щоб вони любили, батьків, а щоб заслужити цю любов, необхідно на кожному кроці показувати дітям свою батьківську любов. Ніжні слова, нескінченне цілування, ласки, визнання сиплються на дітей у надмірній кількості. Така сім'я настільки занурюється в море сентиментальності, що вже нічого іншого не помічає. У цій лінії багато небезпечних місць. Тут росте сімейний егоїзм. У дітей, звичайно, не вистачає сил на таку любов. Дуже скоро вони помічають, що тата і маму можна як завгодно обманути, тільки треба це робити з ніжним виразом. Тата й маму можна навіть залякати, варто тільки надутися і показати, що любов починає проходити. З малих років дитина починає розуміти, що до людей можна підігравати. А так як вона не може любити так само сильно і інших людей, то підігравати до них вже без будь-якої любові, з холодним і цинічним розрахунком.

Авторитет доброти. Це найдурніший вид авторитету. В цьому випадку дитяча слухняність також організується через дитячу любов, але вона викликається не поцілунками, а поступливістю, м'якістю, надмірною добротою батьків. Вони все дозволяють, їм нічого не шкода, вони чудові батьки. Вони бояться конфліктів, вони готові чим завгодно пожертвувати, аби все було благополучно. Дуже скоро в такій сім'ї діти починають командувати батьками. Іноді батьки дозволяють собі невеликий опір, але вже пізно.

Авторитет дружби. Досить часто ще й діти не народилися, а між батьками є вже договір: наші діти будуть нашими друзями. Загалом, це, звичайно, добре. Батько і син, мати і дочка можуть бути друзями і повинні бути друзями, але все ж батьки залишаються старшими членами сімейного колективу, і діти все ж залишаються вихованцями. Якщо дружба досягне крайніх меж, виховання припиняється, або починається протилежний процес: діти починають виховувати батьків.

Ті батьки, у яких діти «не слухаються», схильні іноді думати, що авторитет дається від природи, що це - особливий талант. Якщо таланту немає, то і поробити нічого не можна, залишається тільки позаздрити тому, у кого такий талант є. Ці батьки помиляються. Авторитет може бути організований в кожній родині, і це навіть не дуже важка справа.

Так чимо ж батьки повинні проявити свій авторитет? Особистим прикладом життя. Як тільки діти починають підростати, вони завжди цікавляться, де працює батько або мати, чим живуть, з ким спілкуються їхні батьки. Дивлячись на те, як поводиться батько або мати, на їх поведінку в суспільстві, дитина набуває власного досвіду. І,  перш за все, батьки повинні знати, чим живе, цікавиться, що любить, чого не любить, чого хоче і чого не хоче дитина. Все це потрібно знати, але це зовсім не означає, що потрібно переслідувати дитину постійними і надокучливими розпитуваннями. З самого початку батьки повинні так поставити справу, щоб діти самі розповідали про свої справи, щоб їм хотілося це розповісти. Для всього цього не потрібно багато часу.

Намагайтеся якомога менше лаяти дитину, тим більше не робіть це публічно. Так само не рекомендується лаяти і карати дитину коли:

1. Дитина хворіє

 2. Перед сном і після нього

3. Коли дитина їсть. Разом з прийомом їжі дитина поглинає і все, що відбувається. тобто негативна інформація надходить безпосередньо і вбирається, не дуже добре позначаючись на ніжній психіці.

4. Коли дитина чимось дуже зайнята.

5. Коли у вас самих занадто поганий настрій.

6. Коли дитина за віком не справляється з поставленим завданням.

Ніколи не можна забувати про те, що сім'я - це перша і найважливіша школа, основа основ, для маленької, але вже - людини.

Соціальний педагог

Стьопкіна О.В.

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ У МАЛЮНКАХ.