Питання виконання батьками обов’язків щодо належного виховання, відповідальності за виховання, навчання і розвиток своїх дітей завжди були актуальними й важливими. Те, що дитина набуває у родині, вона зберігає протягом всього свого життя. Виховання – процес організованого та ціле направленого впливу на особистість та поведінку дитини. Найхарактернішими причинами та умовами скоєння правопорушень серед дітей є низький рівень сімейного виховання та спілкування, тому перед юридичною наукою і практикою пос
тає питання регулювання батьківської відповідальності в нових умовах, коли половина сімей розпадаються, батьки зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти дітям досить часу, тощо. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.
Витяги з нормативно-правових актів України щодо прав, обов’язків та відповідальності батьків по вихованню дітей:
1.     Закон України «Про охорону дитинства»
Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися
про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
 Цивільний кодекс України
Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою. 
1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
3.     Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4.     Кримінальний кодекс України
Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
5.     Сімейний кодекс України
Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав.
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
6.     Закон України «Про освіту»
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
– постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
– поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
– сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
– виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
7.     Закон України «Про професійно – технічну освіту»
Стаття 39. Обов’язки і відповідальність учня, слухача професійно – технічного навчального закладу
ч.2. Збитки, навмисно заподіяні учнями, слухачами навчальному закладу, підприємству, установі, організації, відшкодовуються ними особисто або за рахунок їх батьків (опікунів) відповідно до законодавства.
Отже, основний тягар за виховання, спілкування та відповідальність дітей лягає на плечі батьків. Щоб не допустити біди, батьки повинні цікавитись з ким дружить дитина, де проводить вільний час, чим захоплюється, куди ходить вечорами, в якому вигляді та стані приходить додому. Батькам необхідно цікавитись навчанням та поведінкою дитини.



 Охорона дитинства в нашій країні забезпечується відповідно до Закону України "Про охорону дитинства", Конституції України, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Всі діти в Україні мають рівні права і гарантії. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.
Згідно з Законом "Про охорону дитинства", прийнятим 26 квітня 2001 р. із змінами і доповненнями, кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною і держава має гарантувати дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяти створенню безпечних умов існування і розвитку дитини, здорового способу життя.

 Які категорії дітей потребують особливого захисту з боку держави?
Особливого захисту з боку держави потребують діти зазначених нижче категорій:
а) дитина — особа віком до 18 років (повнолітня), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої особи раніше;
б) дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки;
в) діти, позбавлені батьківського піклування,— діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, визнанням батьків безвісти відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки; а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки;
г) безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання;
ґ) дитина-інвалід — дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту;
Крім того, захисту потребують:
  неповнасім'я — сім'я,що складається тільки з матері або батька і дитини (дітей);

Хто має право забирати дитину 

з дошкільного закладу?

Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого. Увечері вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням.
Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу
НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ, БАТЬКАМ У НЕТВЕРЕЗОМУ 
СТАНІ.
  • Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

  • Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
  • Відповідно до частини 3 статті 8  Закону України «Про дошкільну освіту», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.
  • Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України „Про дошкільну освіту”, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.
  • http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14
  • Зазначені вище норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо.
Відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий 
статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). 
Якщо малолітню дитину із садочка забирає старший брат чи сестра, 
які не досягли повноліття, вони самі ще є дітьми. Батьки зобов’язані 
виконувати зазначені вище норми по відношенню до обох своїх дітей. 
Якщо неповнолітня дитина забирає з садочка маленьких братика/
сестричку, батьки, вихователі та керівник закладу, даючи згоду на такі 
дії, наражають на небезпеку обох дітей. 3 огляду на це, забирати з 
дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має 
право лише особа, яка досягла повноліття.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)